МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Дослідження роботи нелінійних радіолокаторів на прикладі детектора "Катран" Лабораторна робота № 4 Виконав: студент групи ІБ-3 Львів – 2008 Мета роботи: ознайомитися з принципом роботи нелінійних радіолокаторів, набути практичних навиків у пошуку закладних пристроїв за допомогою детектора "Катран". Робота нелінійного радіолокатора заснована на опромінюванні об‘єкта спектрально-чистим НВЧ - сигналом і на здатності об'єкту до прямого спектрального перетворення зондуючого сигналу і відбиттю його на гармоніках частоти зондування. Ці явища можливі за наявності у складі об'єкту елементів з нелінійними вольт-амперними характеристиками (ВАХ), або, як їх звичайно називають, просто нелінійних елементів - діодів, транзисторів, інтегральних мікросхем. Серед реальних об'єктів нелінійні властивості найсильніше виражені у напівпровідникових n-p переходах, а також притискних металевих контактів. Саме ці нелінійні елементи і представляють об'єкт пошуку для нелінійного радіолокатора. Параметри нелінійних локаторів: частота випромінювання чутливість приймача режим випромінювання (безперервний і імпульсний) ергономічні параметри Робота нелінійного локатора В процесі роботи нелінійні радіолокатори виконують три основні функції: детектування (виявлення), визначення місцезнаходження і ідентифікація об'єкта. Детектування відбувається в тому випадку, якщо амплітуда відбитого сигналу перевищує пороговий рівень. При цьому світлова або звукова сигналізація інформує оператора, що передбачуваний об‘єкт знаходиться в полі дії опромінюючого сигналу антени. Визначення місцезнаходження об'єкта відбувається шляхом зіставлення амплітуди і пеленга відбитого сигналу. Амплітуда відбитого сигналу росте у міру наближення антени до його джерела під час проведення пошуку. Анізотропія діаграми спрямованості антени дозволяє оператору, змінюючи кут напряму антени, визначати напрям на джерело відбитого сигналу по його максимальному рівню. Ідентифікація об'єкта проводиться по результату аналізу відбитого сигналу об'єкта, що знаходиться в зоні дії випромінювання антени. У тих моделях НЛ, які приймають відгук від об'єкта одночасно на другій і третій гармоніках випромінюваного сигналу, ідентифікація об'єкта звичайно відбувається шляхом порівняння рівнів сигналів обох приймальних трактів по показах лінійних індикаторів. Як правило, електронні об'єкти з напівпровідниковими переходами генерують сигнал на другій гармоніці випромінюваного сигналу на 20-40 дБ потужніший, ніж на третій. “Хибні” переходи, навпаки, генерують сигнал на третій гармоніці на 20-40 дБ потужніші, ніж на другій. Будь-який НЛ повинен мати в своєму складі додаткову апаратуру - гнучкий волоконно-оптичний прилад (для візуальних спостережень), металодетектори, зуболікувальні дзеркала, м'які молотки, ліхтарики і навіть іноді рентгенівську апаратуру. При роботі із НЛ найчастіше можливо не тільки виявляти електронні пристрої, але й визначити їхній тип при прослуховуванні демодульованих аудіосигналів. Методи нелінійної радіолокації застосовні також для дистанційного виявлення малорозмірних об'єктів. Тут об'єктами пошуку можуть стати різні радіокеровані пристрої, пристрої промислового шпигунства, стрілецька зброя, уламки літаків і вертольотів, переносні радіостанції (у тому числі і вимкнені) і т,д. Об'єктами пошуку можуть бути також спеціальні нелінійні мітки, використовувані для прихованого позначення різних об'єктів і ділянок місцевості, а також людей (наприклад, рятувальників в важкодоступних місцях). Рекомендації з пошуку Забрати, по можливості, з контрольованого приміщення, наявні електронні пристрої. Якщо цього зробити не можна, то обстеження необхідно вести при зниженій потужності випромінювання. Установити максимальну вихідну потужність і один з режимів роботи приймача. Розташувати антенний блок паралельно обстежуваній поверхні на відстані не більше 10 см. Повільно перем...